Як відомо, дошкільний вік відрізняється підвищеною сприйнятливістю до соціальних впливів. Дитина усмоктує в себе все людське: способи спілкування, поводження, взаємини, використовуючи для цього власні спосте­реження, емпіричні висновки й умовиводи, наслідування дорослих. І рухаючись шляхом спроб і помилок, вона може зрештою опану­вати елементарні етичні норми життя в люд­ському суспільстві.

Проте шлях цей дуже довгий, не завжди ефективний і не забезпечує глибини в опану­ванні моралі. Тому роль дорослого як «соці­ального провідника» дуже важлива й відпо­відальна. Завдання дорослого — визначити, чого, як і коли вчити дитину, щоб її адаптація у суспільстві відбулася й минула безболісно.

Дитячий садок покликаний брати активну участь у процесі духовного відродження на­ції, забезпечивши наповнення різних ланок освітньо-виховного процесу змістом, який допомагав би педагогам виховувати чес­ні й сильні характери, формувати сумління й громадські чесноти — працьовитість, само­пожертву, пошану до старших — і спонукав би дітей зростати корисними своєму народові.

Тільки щоденна систематична, послі­довна і планомірна робота з проблем фор­мування духовних цінностей у дітей, по­чинаючи з молодшого дошкільного віку, створення умов, за яких вони мають мож­ливість закріплювати знайомі морально-етичні правила та засвоювати нові правила поведінки, забезпечить досягнення ви­соких результатів у роботі з формування у вихованців морально-етичної культури.

Зміст занять має наповнюватися ціка­вими й доступними для дитини фактами із життя, ситуаціями морально-етичного зміс­ту, наочним матеріалом, творами дитячої ху­дожньої літератури, кращими зразками на­родної творчості, іграми морально-етичного спрямування тощо.

У дошкільному віці створюються най­більш сприятливі умови для морального розвитку дітей. У цей період розширюється й перебудовується система взаємин дитини з дорослими й однолітками, ускладнюються види діяльності, виникає спільна з однолітка­ми діяльність. Дитина пильно придивляєть­ся до світу дорослих, починаючи визначити в ньому взаємини між людьми. Дошкільник осягає світ людських стосунків, відкриває закони, за якими будується взаємодія лю­дей, тобто норми поведінка. Прагнучи ста­ти дорослим, дошкільник підкоряє свої дії суспільним нормам і правилам поведінки.

Провідним видом діяльності стає сюжет­но-рольова гра, де дитина моделює спосо­би поведінки, дії, взаємини дорослих. У ній на перший план висуваються взаємини між людьми й зміст їхньої праці. Виконуючи ролі, дитина учиться діяти відповідно до мо­ральних норм, прийнятних у людському су­спільстві.

Моральний розвиток дошкільника міс­тить три взаємозалежні сфери. У сфері мо­ральних знань, суджень, висловлювань, тоб­то когнітивній сфері, діти опановують різні сторони суспільної моральної свідомості, і насамперед розуміння моральних вимог, критеріїв моральної оцінки. Дитина вчиться добровільно дотримуватися норм моралі, навіть якщо її порушення пов’язане з осо­бистою вигодою й малюк упевнене в безкар­ності. Таким чином, опанувавши моральну поведінку, дитина здатна зробити правиль­ний моральний вибір не на словах, а в дії. У сфері моральних переживань у дитини складаються морально-етичні й морально оцінні стосунки з іншими людьми. Так, у ди­тини формуються гуманістичні, альтруїстські почуття, наприклад увага до потреб та інте­ресів інших, здатність зважати на них, спів­чуття чужим лихам і радостям, а також пере­живання провини під час порушення норм.

Для всіх моральних норм характерним є те, що вони закріплюють соціальний спосіб поведінки, що дошкільники виражають у та­кий спосіб: «Не можна обманювати дорос­лих», «Маленьких не можна кривдити» тощо. Тобто діти констатують, що можна робити, а що — ні. Про сформованість розуміння моральної норми можна говорити в тому ви­падку, якщо дитина пояснює, чому необхідно дотримуватися норми.

Для старшого дошкільника все більшу роль починають відігравати інтереси, бажан­ня іншої людини. Діти цього віку вживають у мовленні слова, що позначають моральні якості та їх антоніми (добрий, забіяка, жад­нюга, чесний, ябеда та ін.), але пов’язують їх із ситуаціями із власного досвіду, що пояс­нюється конкретною образністю дитячого мислення.

Якщо дошкільник наочно бачить наслід­ки дотримання або порушення норми, то йому легше зрозуміти її зміст і усвідомити. Чим конкретніша норма, чим ближча вона до особистого досвіду дитини, тим легше вона усвідомлюється.

Не випадково однією із негативних яко­стей у дошкільника вважається жадібність, адже головна причина конфліктів між дітьми полягає в тому, що кожний хоче одержати привабливий предмет. Якщо іграшка недо­ступна, то дитина зазнає сильних негативних емоцій. Дитина не тільки знає й розуміє нор­му, але й визначає її належність до певної ка­тегорії: «добре» або «погано», намагається оці­нити її. У старшому дошкільному віці розвиток моральних суджень нерозривно пов’язаний із тим, як дорослий оцінює вчинки дітей. Так, легше розуміються й оцінюються ті якості, які дорослий частіше визначає й оцінює. Старший дошкільник стає ініціатором бесід із батьками й педагогами, тему яких можна позначити так: «Що таке добре, що таке погано».

У віці 3-5 років у дітей складаються етич­ні еталони-зразки, що містять узагальнене уявлення про позитивну або негативну по­ведінку в життєвих ситуаціях. Дошкільник співвідносить свою поведінку не тільки з конкретним дорослим, але й з узагальне­ним уявленням. Тобто зовнішній зразок по­ведінки дорослою переходить у внутрішній план, розширюючи можливості морального розвитку особистості.

У старшого дошкільника формуються уза­гальнені уявлення про дружбу, взаємодопо­могу, відданість, доброту. У дошкільному віці моральні уявлення дошкільника впливають на його повсякденне життя. У реальному житті дитина намагається робити моральні дії й розв’язувати конфлікти, виявляючи емо­ційну спрямованість.

У віці 5-7 років дошкільники перехо­дять від стихійної моральності до свідомої. Для них моральна норма починає бути ре­гулятором взаємин між людьми. Старший дошкільник розуміє, що норми необхідно дотримуватися, щоб колективна діяльність була успішною. Необхідність у зовнішньому контролі за дотриманням норми з боку до­рослого зникає. Поведінка дитини стає мо­ральною навіть під час відсутності доросло­го й у випадку, якщо дитина упевнена у без­карності свого вчинку і не вбачає вигоди для себе.

Таким чином, розвиток моральних су­джень і оцінок необхідний, але недостатній для морального розвитку. Головне — ство­рити умови, коли норма моралі почне ре­гулювати реальну поведінку дитини, тобто встановити зв’язок між моральною свідомі­стю й моральною поведінкою. Тільки за на­явності такого зв’язку норма стає мотивом поведінки й виконує функцію, що спонукає. Тоді свідомість дитини переходить із ре­зультату на процес виконання норми, і вона виконує норму заради неї самої, тому що не може діяти інакше. А дотримання норми є емоційним підкріпленням для дошкільни­ка. Взаємозв’язок моральної свідомості й по­ведінки встановлюється тоді, коли дитину вправляють у моральних вчинках, ставлять у ситуацію морального вибору, коли вона сама вирішує, як діяти:

• піти на цікаву прогулянку або допо­могти дорослому;
• з’їсти цукерку самому або віднести мамі;
• пограти з новою іграшкою або посту­питися її молодшому.

Роблячи вибір на користь дотримання норми, переборюючи бажання й поступаючись власними інтересами на користь іншо­го, щоб порадувати його, дитина отримує за­доволення від того, що діяла правильно. По­ступово така поведінка стає звичкою й з’яв­ляється потреба дотримуватися норми.

Таким чином, особливостями морально­го розвитку дітей у дошкільному віці є:

– висловлені перші моральні судження й оцінки; первісне розуміння суспільного змісту моральної норми;

– зростання дієвості моральних вчинків;

– виникнення свідомої моральності, тобто поведінка дитини починає керуватися моральною нормою.

Діти вчаться моралі у найближчих їм людей. Щоб допомогти в цьому дитині, батьки можуть зробити такі кроки:

• мотивуйте дитину діяти в рамках прийнятних норм;
• визначення й визнання емоцій на ранніх етапах допоможе дитині зрозуміти, що ви їй співчуваєте;
• хваліть дитину кожного разу, коли вона виявляє позитивну поведінку й демонструє правильну моральну поведінку. Так дитина зрозуміє, чого від неї очікують;
• ваші діти уважно спостерігають за вами. Дотримуйтеся правил, яких ви вчите дитину, показуйте їй позитивний приклад.

Крім того, щоб стати зразковим прикладом для наслідування для вашої дитини, вам потрібно навчити її правильних із моральної точки зору моделей поведінки.

Прищепити дитині моральні цінності непросто. Пропонуємо декілька порад:

• поясніть дитині моральні принципи, які, на вашу думку, мають першорядне значення;
• розкажіть дитині, як погана поведінка впливає на інших і на неї саму. Наприклад: «Якщо ти говоритимеш неправду, одного разу тобі ніхто не повірить»;
• розгляньте із дитиною гіпотетичні ситуації, щоб вона оцінила свої думки і прийняла рішення. Наприклад: «Уяви, що над твоїм другом знущаються в школі. Як би ти вчинив?»;
• поясніть дитині, що гарні вчинки мають гарні наслідки;
• переконайтеся, що ви виконуєте свої зобов'язання й обіцянки, дані дитині, і виявляєте доброту до неї;
• подавайте дитині позитивний приклад високоморальної поведінки;
• заохочуйте заняття, які вчать дитину моральності.

Щоб виявити в дитині її кращі моральні якості, запропонуйте їй пограти в індивідуальні, групові та розвивальні ігри. Ігри можуть навчити дітей співпраці та рівності, оскільки:

• групові ігри (наприклад, хованки, біг наввипередки тощо) вчать дітей чесності й важливості дотримання правил;
• за допомогою групових ігор діти розуміють, що дотримуватися правил потрібно не для того, щоб уникнути покарання, а тому що це правильно й етично;
• гра в хрестики-нулики добре підходить для маленьких дітей. Грайте в неї з дитиною, щоб показати, що ви можете бути з нею на рівних;
• ця гра допомагає дітям зрозуміти, що вони можуть брати на себе відповідальність за деякі свої дії й рішення і що не все залежить від інших людей. 
•