Вихователь - методист. Хто це?

Вихователь-методист займається методичною роботою та організує весь освітній процес в дитячому садку. Якщо коротко, то методист аналізує, планує, організовує, координує, контролює діяльність педагогічного колективу.

Разом із директором він керує колективом дошкільного закладу, беручи участь у добиранні кадрів, у розробленні та впровадженні програм розвитку і педагогічних планів.

Комплектує групи навчальними посібниками, іграми, іграшками, організовує співпрацю з іншими дошкільними закладами, школами, дитячими центрами, музеями та ін.
Вихователь-методист проводить ґрунтовну методичну роботу у педагогічному колективі: відкриті заняття для вихователів, семінари, індивідуальні та групові консультації.

Крім того, він бере участь у роботі з батьками: готує стенди, папки, що присвячені сімейному вихованню та ін.

Робоче місце методиста, як відомо, методичний кабінет. Там кожен педагог може отримати практичну допомогу в організації роботи з дітьми, а батьки можуть проконсультуватися з приводу розвитку дитини, отримати відповіді на питання про педагогічний процес в дитячому садку...
Ще одне завдання методиста, мабуть, найважливіше, - розуміти і правильно оцінювати сили і можливості кожного педагога, знати, що важливо для нього в житті, до чого він прагне, щоб задовольнити потребу кожного педагога в повазі, визнанні та самореалізації.

Інформаційна: Вивчення та накопичення інформації про стан та результати професійної діяльності педагогів; підвищення кваліфікації педагогічного персоналу; підвищення якості педагогічного процесу; узагальнення позитивного досвіду педагогів; поповнення банку педагогічної інформації про найбільш актуальні проблеми розвитку дошкільної освіти, про новітні досягнення науки та практики; широке впровадження інформаційних технологій; встановлення контактів зі ЗМІ, різноманітними установами та організаціями для розповсюдження інформації про діяльність ЗДО.

Навчальна: Здійснення ознайомлення педагогічного персоналу з новими освітніми програмами та технологіями; ознайомлення зі стандартами дошкільної освіти України; здійснення ознайомлення педагогічного персоналу з законодавчими, нормативними документами в галузі освіти; організація та проведення семінарів, практичних занять, консультацій, відкритих заходів з використанням активних методів.

Контрольно-діагностична: Моніторинг якості педагогічного процесу; застосування методів психолого-педагогічної діагностики в процесі вивчення стану освітньо-виховного процесу; аналіз інноваційного досвіду педагогічного персоналу; узагальнення отриманих результатів.

Корекційно-прогностична (плануюча):Здійснення планування перспективних та поточних заходів ( річний, місячний, календарний плани)

Організаційна: Організація та участь в педагогічних радах, педагогічних годинах, батьківських конференціях тощо; організація методичних об’єднань, творчих груп та міні-проектів; організація самостійної роботи педагогів з підвищення професійного рівня; організація роботи з батьками дітей та соціальними партнерами; направлення педагогів на курси підвищення кваліфікації.

Дослідницька: Планування заходів на основі аналізу стану освітнього процесу та запитів педагогів з урахуванням нових тенденцій в розвитку освітніх технологій; вивчення та розповсюдження інноваційного досвіду та авторських технологій.

Комунікативна: Усвідомлення особистої та соціальної значимості діяльності; реалізація гуманістичної парадигми в педагогічній діяльності; встановлення ділових контактів з учасниками педагогічного процесу, з соціальними партнерами.

Виховна (мотиваційно-стимулююча): Стимулювання творчої діяльності педагогів; виявлення потенціалу педагогів; стимулювання підвищення професійної кваліфікації; мотивування на використання особистісно-орієнтованої моделі виховання, на емпатію з дітьми, прояв любові та розуміння.

Інтерактивні форми надають привабливості методичній роботі, полегшують процес набуття педагогами нового досвіду, поліпшують емоційний фон спілкування, сприяють розвитку творчого потенціалу. Конкретні інтерактивні вправи, прийоми, заходи, апробовані й упровадженні Програмою, можна роз приділити на види за метою організації.

§        інформаційно – адаптивні вправи;

§        інформаційно – творчі вправи;

§        інтелектуальні ігри та ігри – змагання;

§        вправи з розвитку особливості та самосприйняття.

  Основною метою інформаційно – адаптивних вправ є процеси адаптації отриманої вихователем інформації до наявних умов практичної роботи з дітьми.

Скажімо, тренінг „Психологічний бум” спрямовано на розвиток комунікативної впевненості та самоконтролю педагогів. Під час імітації ситуацій, розроблених вихователем – методистом, педагоги вчаться:

§        спілкуватися з проблемними дітьми, батьками, колегами;

§        доводити свою думку спокійно і впевнено, вислуховувати одне одного;

§        коригувати свою поведінку згідно з рекомендаціями тренера.

Під час тренінгу педагоги набувають навичок розв’язання комунікативних і психологічних проблем в інтерактивних рольових умовах, максимально наближених до реальної ситуації.

     „Мікрофон” – прийом, який є різновидом загально групового обговорення певної теми і надає кожному вихователю можливість висловитися. Слово надається лише тому, хто „тримає” уявний мікрофон, або відповідно до черги, визначеної лідером гри. Кожен з учасників висловлюється протягом однієї хвилини. Як варіант, прийом „Мікрофон” поєднується з ігровими завданнями: „Хочу сказати”, „Закінчи речення” тощо. Така інтерпретація гри дає змогу вихователям вільно висловлюватися та ґрунтовно працювати над формою висловлювання.

„Педагогічний полілог” – інтерактивна форма роботи з педагогами, яка сприяє формуванню власної педагогічної позиції, розвитку критичного мислення, вимагає обізнаності у питаннях педагогіки та психології, знання методик. Вихователям пропонується дискусійне запитання, яке не передбачає однозначної відповіді й вимагає обговорення. Позицію кожного вихователя можна подати наочно через „ускладнення ланцюжка прихильників однієї думки”. Полілог розкриває загальнокультурні, комунікативні, професійні якості педагогів, дає змогу показати обізнаність, стимулює до самоосвіти.

    „Рольовий репертуар вихователя” – інтеракція між учасниками за наданою моделлю комунікацій, стосунків, рольових припущень. Ця форма методичної роботи передбачає поступове ознайомлення вихователів – початківців з багатьма позиціями – ролями педагога. Перед початком циклу „Рольового репертуару вихователя” складається схема , в центрі якої – схематично зображена особистість педагога. Від центру відходять багато незаповнених фрагментів.

Мета вправи: пошук групою вихователів – початківців ефективних засобів спілкування з вихованцями і формування внутрішньої позиції, яку вихователь має реалізувати.

     Група розташовується кружка, кожному учаснику лідер гри дає картку, на якій описано певну професійну комунікативну позицію – роль: „помічник”, „мама”, „вихователь”, „лідер”, „авторитет”, „інформатор”, „ідеал”,  „най – най...”, „добрий”, „спостерігач”, „вчитель”, „товариш”, „суддя”, „посередник”, „гравець”, „оцінювач” тощо.  Кожен із учасників групи зачитує визначення отриманої ролі і говорить, у чому він погоджується з такою характеристикою професійної позиції вихователя, а в чому – ні. Під час групового обговорення позицій – ролей варто акцентувати увагу вихователів на пошуках власної внутрішньої позиції – ролі, виявлення її центру, яким є ставлення до дітей.

„Хвилинка презентацій” – це форма розповсюдження набутого передового досвіду та самопрезентації досягнень. Вихователі за відведений час мають розповісти про свої досягнення якомога більшій кількості людей. Ознайомлені з досвідом вихователі оцінюють ідеї та визначають, який із презентованих матеріалів варто докладно вивчити та впровадити у власну роботу.

     Змістом  інформаційно – творчих вправ є організація творчої діяльності, яка активізує творчий потенціал і стимулює продукування педагогами власних ідей.

    Суть такої форми методичної роботи, як „Творчий лист”, полягає у творчо – прикладному використанні вихователями самостійно знайденої інформації про теоретичні та практичні аспекти розв’язання певної проблеми. На першому етапі пошуку проблему пропонує вихователь – методист, на другому – педагоги беруть проблему з власного досвіду та оприлюднюють її. На третьому етапі педагоги працюють як над теоретичним, так і над практичними проблемами (наприклад – шляхи реалізації одного з річних завдань).

   Відповідальний за „Творчий лист” вихователь оформлює його, враховуючи думку кожного, і складає резюме, яке подає на розгляд методичної ради. Важливо, що кожний вихователь відчуває себе спроможним знайти цікаве творче рішення. Це надає професійної впевненості й творчої наснаги, стимулює до самоосвіти.

„Творча студія” – постійно діюча форма моделювання передового педагогічного досвіду з певної теми. „Творча студія” працює протягом усього періоду, під час якого педагогічний колектив розв’язує завдання річного плану. Організовують її після обговорення теоретичних основ проблеми. Центром активної взаємодії вихователів стають  ідея, проблема або завдання педагогічного колективу. Вихователі обмінюються пропозиціями, які оцінюють члени експертної групи. Системності пошукам й узагальненню надають документи, підручники, довідкові видання тощо, заздалегідь запропоновані вихователем  - методистом.

„Пошукове поле” – інтерактивна форма роботи з вихователями – „пошуковцями” та вихователями – „майстрами”. Для організації гри використовують варіанти об’єднання вихователів, скажімо, ротаційні „трійки”. Ведучий гри пропонує учасникам розглянути проблему чи то практичного, чи теоретичного, соціального або комунікативного характеру. Кожна трійка по черзі озвучує свій шлях  розв’язання проблеми, який береться до уваги всіма учасниками гри. Запропоновані варіанти рішень становлять „пошукове поле”. Під час короткого обговорення обирається оптимальний варіант розв’язання проблеми.

     Після цього склад „трійок” змінюється – вихователі переходять до іншої „трійки” за принципом „годинникової стрілки”, „номера учасника” або „броунівського руху”. Ведучий пропонує нову проблему, і гра триває. У результаті цієї гри  вибудовується коло інтегрально пов’язаних між собою проблем з оптимальними варіантами їх розв’язання.

    Під час інтелектуальних ігор та ігор – змагань завдання інтелектуального та професійного змісту пропонується двом командам. Експертна група порівнює результати їх пошуку і визначає оптимальний варіант.  Скажімо, інтерактивна гра „екіпаж” педагогів „Два кораблі” – це цікава подорож за „методичними скарбами”. Для успішного її здійснення вихователі отримують стратегічну карту, на якій позначено основні етапи роботи. Мета кожної з команд – обрати правильний послідовний шлях, вказати його стрілками та обґрунтувати власну думку.

„Цитатні суперечки” – це своєрідний інтерактивний тренінг, який ставить за мету навчити вихователів доводити власну думку за допомогою:

§        на першому етапі – цитат із досліджень видатних науковців та практиків;

§        на другому етапі – аргументації власної думки щодо відомих висловів, користуючись мовленнєвим шаблоном „згоден, тому що” або „не згоден, тому що”.

Груповий та самостійний аналіз цитат

сприяє розвитку загальної ерудиції, логічного мислення вихователів. Уміння аргументовано доводити власну думку формується поряд з навичками оцінювання, аналізування, вивчення ситуації.

    Вправи на розвиток особистості та само сприйняття – це інтерактивні вправи, що гармонізують психологічний стан особистості.

„Хвилинки емпатії” – інтерактивні етюди, що дають змогу добре зрозуміти позицію опонента, гнучко розв’язати проблеми і конфлікти. Під час „хвилинок емпатії” педагоги вчаться ставити себе на місце іншого. Спочатку пропонуються ігрові етюди на емпатію, що спонукають вихователів ототожнити себе з певним предметом: „Я – квітка”, „Я – вікно”, „Я зошит”. Далі предметом емпатії стають відомі казкові персонажі, герої художніх фільмів. Поступово учасники переходять до розгляду варіантів рішень як професійних, так і повсякденних ситуацій (вигаданих і справжніх) з метою віднайти оптимальні. Така технологія дає вихователям можливість висловлюватися, доводити свою думку, переконувати.

  Скажімо, інтерактивна гра „екіпаж” педагогів „Два кораблі” – це цікава подорож за „методичними скарбами”. Для успішного її здійснення вихователі отримують стратегічну карту, на якій позначено основні етапи роботи. Мета кожної з команд – обрати правильний послідовний шлях, вказати його стрілками та обґрунтувати власну думку.

„Цитатні суперечки” – це своєрідний інтерактивний тренінг, який ставить за мету навчити вихователів доводити власну думку за допомогою:

§        на першому етапі – цитат із досліджень видатних науковців та практиків;

§        на другому етапі – аргументації власної думки щодо відомих висловів, користуючись мовленнєвим шаблоном „згоден, тому що” або „не згоден, тому що”.

Груповий та самостійний аналіз цитат

сприяє розвитку загальної ерудиції, логічного мислення вихователів. Уміння аргументовано доводити власну думку формується поряд з навичками оцінювання, аналізування, вивчення ситуації.

    Вправи на розвиток особистості та само сприйняття – це інтерактивні вправи, що гармонізують психологічний стан особистості.

„Хвилинки емпатії” – інтерактивні етюди, що дають змогу добре зрозуміти позицію опонента, гнучко розв’язати проблеми і конфлікти. Під час „хвилинок емпатії” педагоги вчаться ставити себе на місце іншого. Спочатку пропонуються ігрові етюди на емпатію, що спонукають вихователів ототожнити себе з певним предметом: „Я – квітка”, „Я – вікно”, „Я зошит”. Далі предметом емпатії стають відомі казкові персонажі, герої художніх фільмів. Поступово учасники переходять до розгляду варіантів рішень як професійних, так і повсякденних ситуацій (вигаданих і справжніх) з метою віднайти оптимальні. Така технологія дає вихователям можливість висловлюватися, доводити свою думку, переконувати.

Питання про співвідношення понять «компетенція» і «компе­тентність» спричинює чимало дискусій серед педагогів, психо­логів та інших фахівців. Тож спробуємо визначити ці терміни зага­лом та в контексті дошкільної освіти зокрема.

Поняття «компетентність» відображає прикінцевий резуль­тат, який свідчить про ефективність роботи людини, її здатність як фахівця досягати мети у своїй діяльності. Оцінювання компе­тентності засноване на професійних стандартах, здатності людини справлятися зі своїми посадовими обов’язками. Для того щоб про­демонструвати власну компетентність, люди повинні проявити свої компетенції — моделі поведінки, що дають їм змогу бути компе­тентними.

Тобто компетентність — це загальний оцінний термін, що по­значає здатність до діяльності. Компетентність зазвичай характе­ризують як вміння розв'язувати робочі завдання, а компетенції — як стандарти, що забезпечують цю здатність.

Яка людина компетентна?

Компетентність можлива лише у якій-небудь діяльності. Так, компетентність у тій чи тій діяльності — це набір знань, умінь та на­вичок, що дають змогу людині успішно її виконувати. Але без досві­ду виконання діяльності бути компетентним у ній неможливо.

Компетентнісній підхід у сучасній освіті

Компетентнісний підхід в освіті є спробою відмовитися від книжково-аб­страктного знання як центру і сенсу будь-якої освіти. Він передбачає визнання того, що справжнє знання — індивідуальне і формується завдяки досвіду власної діяльності. Тож у контексті компетентніс­ного підходу завдання освіти не в тому, щоб «нашпигувати» дитину тими чи тими знаннями, а в тому, щоб зробити її діяльнісно успіш­ною, навчити знаходити індивідуальну дослідну компетентність у будь-якій справі, яку вона робить.

Однак на практиці частіше використовують інший підхід до оцінювання компетентності претендентів на вакансії або під час атестації педагогічних працівників. Для цього всі необ­хідні для кваліфікованого виконання тієї чи тієї роботи зна­ння, навички, уміння, якості та здібності позначають як «ком­петенції» — цеглинки, із яких складається компетентність.

Оволодіння ключовими компетенціями - запорука успішності

Компетентність — це не сума чогось, що можна освоїти, як, на­приклад, знання, уміння і навички; нею не можна оволодіти. Але компетентність може формуватися у процесі освоєння того чи того виду діяльності і проявлятися в тому, наскільки успішною буде осво­єна людиною діяльність.

Виникає запитання: чому й унаслідок чого хтось виявляється більш компетентним за іншого? Так відбувається завдяки заздале­гідь накопиченим знанням? Звісно, ні! Тоді що впливає на компе­тентність? Що слід формувати в дитини, щоб вона з максимальною швидкістю та ефективністю стала компетентною й успішною в тих чи тих галузях людської діяльності? І як допомогти дошкільнику ста­ти потенційно компетентним у будь-якому виді діяльності, з яким він може зіткнутися в житті?

Відповіді на всі ці запитання можна звести до однієї: найважли­віше — формувати в дитини так звані ключові компетенції — особ­ливі здібності, які й дають змогу людині максимально ефективно ста­вати компетентним у тих чи тих галузях діяльності. Іншими словами, ключові компетенції — це ключ до становлення компетентнос­ті. Сформованість ключових компетенцій означає, що людина має якийсь особливий ресурс досягнення високого рівня компетентності в будь-якому виді діяльності.

Нині питання поліпшення якості освіти все частіше розгля­дають як питання забезпечення компетентнісного підходу в освіті. Розуміючи якість дошкільної освіти як співвідношення між запитом і ступенем його задоволення, ми повинні враховувати, що індивід, суспільство і, нарешті, держава по-своєму формують запит до систе­ми освіти. При цьому запит стосується, передусім, нових універсаль­них здібностей особистості та її поведінкових моделей, а не вимог до її конкретних знань.

Проте слід зазначити, що в сучасних дошкільних закладах має місце невиправдане захоплення предметним навчанням, що обумов­лено цілою низкою причин:

по-перше, батьки як замовники послуг дошкільної освіти трактують підготовку дитини до школи як навчання чита­ння та письма (часто адміністрація дошкільного навчально­го закладу та шкіл розуміє цей процес так само);

по-друге, більшість програм державного рівня містить чіт­ко вибудувані завдання навчання, тоді як інші аспекти до­шкільної освіти, на жаль, не опрацьовані там так само де­тально;

по-третє, педагог має недостатню кваліфікацію.

Принципи організації дошкільної освіти, методи, засоби й форми такої організації пови­нні забезпечити наступність у розвитку дитини. Дошкільна освіта має бути спрямована на формування елементів ключових компетенцій, які стануть підгрунтям для роботи системи початкової осві­ти в цьому напрямі.

Сформовані ключові компетенції дають змогу індивіду:

• вивчати — уміти розв’язувати проблеми, самостійно на­вчатися, отримувати користь з власного досвіду, упорядко­вувати свої знання і пов’язувати їх між собою;

• шукати — опрацьовувати різні бази даних, консультува­тися з експертами, одержувати й обробляти інформацію;

• думати — встановлювати взаємозв'язок між минулими і поточними подіями, критично ставитися до того чи того аспекту розвитку суспільства, уміти протистояти, займати певну позицію в дискусії, формулювати свою думку, оці­нювати погляди інших;

• братися за справу — включатися в проект, нести відпові­дальність за свою роботу, уміти організувати її;

• адаптуватися — уміти використовувати нові техноло­гії та комунікації, знаходити нові варіанти розв'язання питань.

Компетенція = знання + досвід

Ми нерідко чуємо, що компетенції — це ті ж самі знання, умін­ня, навички (ЗУН). По суті, це припущення недалеке від істини, але все ж неточне. Звернімо увагу на те, що зміст поняття «компетенції» все ж шир­ше, ніж ЗУН, і не вичерпується тільки ними. За основу слід узяти досвід. Його еле­ментами і складовими є:

• знання про довкілля, способи дії;

• власне досвід, який можна поділити на матеріалізований (практичний) і той, що формується під час мислення;

• досвід емоційно-ціннісного ставлення до дійсності, який містить все, що стосується мотивації.

Варто згадати й глибину освоєння досвіду.

Знання, які ми даємо дошкільникам, не відчиняють перед ними дверей у цьому житті. Тож необхідно змінювати систему освіти, щоб дитина на виході могла сказати: «Я це можу!», «Я це вмію!», «Я хочу!».

Компетенція — це можливість діяння, активна позиція, за якої дитина знає, може й хоче щось зробити.

Класифікація компетенцій

Компетенції поділяють на ключові, активні і основні. Серед ключо­вих вирізняють такі:

• робота з числами;

• комунікації;

• робота зі знаковими системами;

• самонавчання і самопрезентація;

• робота в команді;

• здатність розв'язувати проблеми.

Універсальними компетенціями людини є робота з інформацією, комунікації та робота зі знаковими сис­темами. Вони невіддільні одна від одної під час діяльності.

Дослідження вчених свідчать, що найважливіші професій­ні компетенції закладаються в дошкільному віці і полягають в умін­ні працювати в команді й адекватно сприймати будь-яке завдання. З огляду на це якість дошкільної освіти є основою економічного роз­витку будь-якої країни. Формування в дітей універсальних умінь і здібностей — ключо­вих компетенцій — має стати головним завданням дошкільного за­кладу.

Особливо значимим для нас є розуміння того, що компетен­ція — це особисте надбання дитини, тому найуспішнішим буде фор­мування компетенцій лише в особистісно орієнтованому освітньому процесі.

Перелік ключових освітніх компетенцій дитини дошкільно­го віку визначається на основі головних цілей, що постають перед дошкільною освітою, структурного представлення соціального та суб'єктивного досвіду особистості, а також основних видів діяльнос­ті дитини, що дають їй змогу оволодіти соціальним досвідом, отри­мати життєво важливі навички в практичній діяльності.

Види ключових компетенцій

Мовленнєва компетенція охоплює знання необхідних мов, оволодіння способами передачі інформації, уміннями слухати й розуміти іншого. Тобто ми розуміємо мовленнєву компетен­цію як психологічну систему, що містить два основних ком­поненти: мовленнєвий досвід суб'єкта і знання ним мови. На думку більшості вчених, мовленнєву компетенцію слід розгля­дати як критерій готовності дитини до шкільного навчання.

Інформаційна компетенція спрямована на формування умінь самостійно шукати, аналізувати й добирати необхідну інфор­мацію; організовувати, перетворювати, зберігати і передава­ти її за допомогою реальних об'єктів, як-от телевізор, телефон, комп'ютер тощо. Ця компетенція забезпечує формування способів отримання дитиною інформації з різ­них джерел і її зберігання, а також навички діяльності дитини щодо сприймання інформації, що міститься в навколишньому світі й освітніх галузях.

Соціальна компетенція містить способи взаємодії з оточен­ням, співпрацю під час групового спілкування, навички робо­ти в групі, здатність брати на себе відповідальність, регулюва­ти конфлікти.

Когнітивна компетенція — це сукупність компетенцій дитини у сфері самостійної пізнавальної діяльності, що містить, зокре­ма, елементи логічної, аналітичної діяльності, співвіднесеної із реальними пізнавальними об'єктами. Когнітивна компетенція містить навички самостійної роботи з інформацією; застосу­вання отриманих знань для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань; уміння самостійно ставити мету, пла­нувати; навички аналізування, рефлексії, самооцінювання пізнавальної діяльності. Дитина опановує навички продук­тивної діяльності щодо досліджуваних об'єктів: отримує зна­ння безпосередньо з реальності; володіє прийомами креативних дій у нестандартних ситуаціях, евристичними методами розв'язання проблем. У межах цієї компетенції дитина опано­вує навички розв'язання проблеми, самостійного конструю­вання знань.

Загальнокультурна компетенція позначає обізнаність дити­ни з особливостями національної та загальнолюдської куль­тури — духовно-моральними основами життя людини й люд­ства, культурологічними основами сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій тощо.

Компетенція особистісного самовдосконалення спрямована на самореалізацію дитини в діяльності та оволодіння спосо­бами саморегуляції, саморозвитку, самопідтримки. Реальним суб'єктом у сфері цієї компетенції є сама дитина. Вона опано­вує способи діяльності у власних інтересах, що виражається в її безперервному самопізнанні, розвитку особистісних якос­тей, культури мислення та поведінки. До цієї компетенції на­лежать турбота про власне здоров'я та безпеку життєдіяльнос­ті, внутрішня екологічна культура.

Варто зауважити, що сучасні програ­ми розвитку, навчання і виховання дошкільників містять зміст осві­ти, спрямований на формування ключових компетенцій дитини. А отже — на досягнення стандарту дошкільної освіти як системи ви­мог, яка забезпечує високий рівень розвитку дітей кожного психоло­гічного віку і забезпечує рівні стартові можливості для продовження освіти в початковій школі.

Отже, дошкільна освіта, проектована на цій основі, забез­печує компетентнісну освіту, у якій компетенція дитини відіграє метапредметну роль. І виявляється це не лише в дошкільному закла­ді, а й у сім'ї, колі однолітків, серед інших людей.

Шановні батьки!

Можливо, через вимушене перебування вдома ви зіткнулися з численними питаннями, що потребують нових рішень. Наприклад, як і чим зайняти дитину під час карантину? Як сприяти її розвитку, не маючи професійних навичок вихователя? І багато інших питань.

Карантин триває, і наразі лише ви можете надати підтримку своїй дитині. Ваше ставлення до дитини в цей період передбачає ще більше підтримки та спокою, ніж зазвичай.

ЮНІСЕФ Україна підтримує глобальну комунікаційну кампанію «15 днів #ВчимосяВдома (#LearningAtHome)»  з навчання та розвитку вдома дітей дошкільного віку під час карантину через COVID-19.

Пропонуємо декілька цікавих ігор та занять, які урізноманітнять перебування дитини вдома. Ми також прагнемо підтримати вашу батьківську компетентність, акцентуючи увагу на навичках і вміннях, які розвиватимуть ваші діти. Ці життєво важливі навички й уміння розвиваються під час гри, спілкування, спільної діяльності, коли ви разом щось досліджуєте або читаєте книжку. Коли ви щось робите разом з дитиною, ви допомагаєте їй пізнавати себе і світ, сприяєте емоційному й фізичному здоров’ю, розвитку мовлення, критичному мисленню.

Прості вправи – а скільки задоволення ви подаруєте собі й своїй дитині. Залишайтеся вдома!

День 1

Рухливі ігри з дітьми, навіть удома

Іграм дітей на свіжому повітрі можуть завадити погана погода та стан навколишнього середовища, не кажучи вже про спалах коронавірусу. Але не хвилюйтеся: ми все одно можемо погратися з дітьми в приміщенні, підживлюючи їхню енергію протягом тривалого перебування вдома!

Павутиння

Десь у будинку (наприклад, між меблями, під обіднім столом чи в передпокої) збудуйте павутину з вовняної пряжі. Ідея гри полягає в тому, щоб дитина пробиралася крізь «павутину», не торкаючись її.

Інші ідеї рухливих і веселих ігор

1. Танці під музику. Увімкніть музику та кружляйте під неї з немовлям на руках або разом зі старшою дитиною.
2. Кидання шкарпеток. Підготуйте чисті шкарпетки й кошик як ціль. З певної відстані намагайтеся поцілити скрученими в кульку шкарпетками в кошик якнайбільше разів.
3. Стрибки жабки. Стрибайте на неслизьких поверхнях, розмістивши кілька рушників як перешкоди. Ви також можете показати дітям, як зімітувати інших тварин, що плигають: кроликів, кенгуру тощо.

Ці заняття сприяють розвитку таких навичок і вмінь: соціальна взаємодія (дитина – дорослий); орієнтація в просторі, керування власним тілом; велика та дрібна моторики; вміння знаходити рішення, зокрема в партнерстві з дорослим; навички активного спілкування: ставити запитання та давати відповіді; математичні вміння: рахувати, порівнювати більше/менше; розвиток емоційного інтелекту; формування позитивної самооцінки (Я-концепції).

День 2

Приготування їжі разом з дітьми

Чи ви знали, що у приготування їжі разом з дітьми є чимало переваг? Це і соціально-емоційний розвиток, і розвиток мови й когнітивних здібностей, і фізичний розвиток дитини. Простими куховарськими завданнями для ваших малюків можуть бути: перемішати суміш для млинців, помити овочі чи накрити на стіл. Діти із задоволенням готують їжу разом з батьками. Ви також можете навчити дітей деяких основних правил приготування їжі, наприклад, вживати тільки ретельно приготовлену їжу й пити кип’ячену воду.

Ці заняття сприяють розвитку таких навичок і вмінь: гігієнічні навички, формування поняття «здорове харчування»; дрібна моторика; вміння слухати інших; вміння дотримуватися правил (послідовність дій, дотримання часових меж, гігієна); робити вибір й аргументувати його (наприклад: чому ти вибрав/вибрала саме це яблуко для салату); вміння визначати/порівнювати властивості різних предметів: як продуктів харчування, так і засобів (ніж з металу, чашка зі скла…); розвиток емоційного інтелекту.

День 3

Вигадування та переказ історій разом з дитиною

«Напишіть» книжку

Згадайте ситуацію, що дуже насмішила вашу дитину – щось цікаве й веселе, що трапилося у вашій родині. Ідея полягає в тому, щоб зробити книжечку, в якій буде викладена ця історія. Для виготовлення книжки вам знадобляться відповідні матеріали для сторінок; дитина може сама намалювати ілюстрації або вибрати картинки зі старих журналів, а також прикрасити обкладинку. Крім того, якщо дитина вже вміє писати, вона може підписати зображення у форматі ілюстрованої казки.

Ці заняття сприяють розвитку таких навичок і вмінь: творчі здібності, формування почуття краси; сенсорні й математичні навички: колір, форма, розташування на площині тощо; дрібна моторика; пізнавальні здібності; вміння створювати власні історії та розповідати їх, зокрема креативно мислити, відстоювати свою думку; мовлення, збагачення активного словника; розвиток емоційного інтелекту; формування позитивної самооцінки (Я-концепції).

День 4

Пошук скарбів удома

Підготуйте набір підказок для організації пошуку скарбів у будинку. Підказками можуть слугувати дотепні запитання, що спонукатимуть дітей шукати в будинку різні куточки й речі, про призначення яких вони й не здогадувалися. Скарбом може бути улюблена страва дитини або «сертифікат» на якусь цікаву діяльність.

Що стосується молодших дітей, то ви можете сховати окремі літери, зібравши які вони зможуть скласти слова.

Це заняття сприяє розвитку таких навичок і вмінь, як вміння вирішувати проблеми, домовлятись, знаходити спільні рішення, взаємодіяти; навички орієнтації в просторі; мовлення: особливо, діалогічного (вчитися слухати інших тощо); логічне мислення та математичні навички (послідовність, орієнтація в просторі тощо); основи грамотності (знання літер); розвиток емоційного інтелекту.

День 5

Усе для творчості! Виготовлення комп’ютера з вторинних матеріалів

Діти зроблять собі комп’ютер і клавіатуру з матеріалів, що підлягають переробці. Для виготовлення монітора можна використати картонні коробки; клавіатуру можна зробити з лотка для яєць. Після цього на «клавіатуру» можна нанести літери й цифри, а на «екран» наклеїти картинку.

Заохочуйте гру, пропонуючи дитині надсилати «повідомлення» друзям з нового «комп’ютера».

Таким способом можна побудувати будь-яку машину чи механізм і намалювати на ній «кнопки», що виконуватимуть різні команди.

Ці заняття сприяють розвитку таких навичок і вмінь, як дрібна моторика; мовлення (важливо, щоб дорослі демонстрували, як можна ставити запитання, і спонукали дитину це робити; також важливо спонукати дитину прогнозувати «А що ми робитимемо далі? Як ти гадаєш?»); сенсорні й математичні навички: колір, форма, розташування на площині тощо; розвиток емоційного інтелекту.

День 6

Музиканти: Як щодо домашнього концерту?

Для цього виду діяльності треба підготувати різноманітні каструлі, відерця, пластикові тарілки й контейнери, а також ложки. Разом з дитиною виберіть її улюблену пісню та перетворіть кухню на рок-сцену! Дотримуючись ритму пісні, дитина намагатиметься «зіграти» її на «інструментах», як учасник рок-гурту.

Для цієї вправи варто підібрати пісню, яку знають більшість малюків та їхніх батьків, зіграти її разом, а потім поділитися відеозаписом «концерту».

Це заняття сприяє розвитку таких навичок і вмінь, як слухове сприймання: різні звуки, їхня гучність тощо; дрібна моторика; мовлення, зокрема: відчуття ритму (ритмічний бік мовлення), розрізнення сили звуку, дзвінкі та глухі звуки; сенсорні й математичні навички: колір, форма, більше/менше тощо; критичне мислення; навички взаємодії в партнерстві з дорослим або іншою дитиною; вміння діяти разом; розвиток емоційного інтелекту.

День 7

«Банний день»: прання одягу, миття іграшок чи посуду з дитиною

Зберіть машинки, фігурки солдатиків, ляльок, дрібних звірят тощо й покладіть їх у раковину. Заповніть її мильною водою. Поряд підготуйте ємність з чистою водою для полоскання. «Викупайте» іграшки, сполосніть їх і висушіть рушником. Ця діяльність навчить вашого малюка певного порядку дій: з часом він має робити це самостійно під доглядом батьків.

Дошкільнятам також можна показати, як прати шкарпетки й хусточки, а також сушити їх з використанням прищіпок.

Це заняття сприяє розвитку таких навичок і вмінь, як гігієнічні навички; творчість і креативність; велика та дрібна моторика; мовлення (формування вміння описувати процес дії, відповідаючи на запитання «Що ти робиш зараз? Для чого? Що можна зробити ще? та інші); вміння дотримуватися правил (послідовність дій, дотримання часових меж, гігієна) і робити вибір й аргументувати його; розвиток емоційного інтелекту.

День 8

Наведення ладу в домі

Батьки й піклувальники можуть скористатися цією нагодою, щоб навчити дитину базових життєвих навичок. Однією з таких навичок може бути акуратне складання випраного одягу. Подивіться відео – воно справді веселе![AK1]

Інші ідеї: сортування іграшок (великі-маленькі, машинки, фігурки, ігри тощо); розкладання взуття в передпокої.

Це заняття сприяє розвитку таких навичок і вмінь, як навички самообслуговування; велика та дрібна моторика; мовлення, зокрема культури спілкування (вислуховування, говоріння по черзі); вміння зосереджуватися на досягненні очікуваного результату; розвиток емоційного інтелекту.

День 9

Ми не боїмося забруднитися! Ліплення з пластиліну

Малюки обожнюють ліпити щось із пластиліну і їм особливо приємно, коли ви долучаєтеся до них. Діти справді можуть проявити свою творчість, але іншими плюсами таких ігор є зміцнення рук і розвиток дрібної моторики.

Це заняття сприяє розвитку творчості та креативності; навичок дослідницької діяльності, адже використовуючи пластилін чи тісто для ліплення можна досліджувати/аналізувати/прогнозувати. Наприклад, що буде з тістом, якщо додати більше води? Уміння дотримуватися правил (послідовність дій); розвиток дрібної моторики; мовлення, зокрема формування вміння описувати процес дії, відповідаючи на запитання «Що ти/ми робиш/робимо зараз? Для чого? Що можна зробити ще? Як ти думаєш… та інші); розвитку емоційного інтелекту.

День 10

«Я бачу»

Гра «Я бачу» дозволяє дитині попрактикуватися в лічбі й мові. Гра має бути максимально простою: скажіть «Я бачу в цій кімнаті щось синє», а тоді запропонуйте дитині відгадати цей предмет. Дитина може поставити вам скільки завгодно уточнювальних питань, щоб врешті-решт знайти відповідь. Ви можете додати: «Я бачу щось невелике і кругле», «Я бачу щось м’яке й біле». На вулиці ця гра може стати ще веселішою, якщо ви скажете, наприклад, «Я бачу те, що рухається». Граючись зі старшими дітьми, можна сказати: «Я бачу щось, що починається на С».

Цю гру можна ускладнити: знайти схожі предмети, більшого розміру або меншого. У грі «Таємнича коробочка» батьки або діти можуть по черзі в неї щось ховати. Той, хто тримає коробочку із схованою річчю (яку сам сховав), на запитання може лише відповідати «так» або «ні». Той, хто відгадує річ у коробочці, може ставити запитання, наприклад: їстівне, тверде, дерев’яне. Саму коробочку можна виготовити разом.

Активність сприяє розвитку логічного мислення; мовлення, особливо вміння формулювати/ставити запитання, обдумати їх; сенсорних і математичних навичок (колір, форма, орієнтація в просторі, відчуття на дотик); розвитку емоційного інтелекту.

День 11

Розвиток уяви. Уявіть, що проста картонна коробка може бути фортецею

Якщо у вас знайдеться картонна коробка, то це невичерпне джерело для творчості. Дивно, наскільки малюки полюбляють гратися з такими простими речами! Картонну коробку можна перетворити на маленьку фортецю або космічний корабель; її можна обмалювати чи обклеїти картинками, вирізаними зі старих журналів. Меж для фантазії не існує!

Будівництво фортеці

Її можна збудувати за допомогою простирадл, ковдр, подушок, стільців тощо. Не поспішайте: нехай головними «будівельниками» будуть діти. І найголовніше: фортеця має бути безпечною!

Така гра сприяє розвитку бережливого ставлення до середовища (сортування сміття, вторинне використання); творчості та креативності; дрібної моторики; дотримання позитивної поведінки (безпека, розуміння того, що поруч є інші); вміння співпрацювати з іншими дітьми або дорослими; мовлення.

День 12

Ігри з ліхтариком

За допомогою ліхтарика можна навчити дітей робити тіньові силуети різних тварин на стіні. Це заняття буде особливо цікавим, якщо одночасно з демонстрацією ви розкажете якусь історію. З ліхтариком можна грати й в інші ігри: чи зможе дитина дострибнути до плями світла від ліхтарика? Чи зможе вона дотягнутися до такої плями на стіні? Після таких вправ діти самі захочуть погратися з ліхтариком – звісно, не відмовляйте їм! Крім того, за допомогою ліхтарика дошкільнят чи старших дітей можна познайомити з азбукою Морзе й навіть влаштувати танцювально-світлову вечірку.

На прикладі цієї гри можна дати дитині елементарне розуміння того, як працює ліхтарик.

Це заняття сприяє розвитку математичних і сенсорних навичок: від чого залежить розмір плями/силуету (поняття ближче/далі); до плями на стіні можна доторкнутись і порівняти з розміром долоні тощо); орієнтації в просторі, керування власним тілом; великої та дрібної моторики; креативності.

День 13

Традиційні ігри (поширені у вашій країні)

Ще одним цікавим заняттям для батьків, піклувальників і дітей є народні або традиційні ігри. Незважаючи на свою видиму простоту, ці ігри допомагають стимулювати мозок дітей, а також їхнє фізичне здоров’я. Сьогодні діти можуть нічого не знати про ігри, в які свого часу гралися ви самі. Тому ця вимушена пауза – чудова можливість, щоб згадати своє дитинство разом з дітьми.

День 14

Юні математики

Для всіх, хто любить лічбу! Пропонуємо кілька веселих і простих математичних ігор, в які можна гратися вдома з дітьми. Якщо ви знаєте інші схожі ігри – поділіться з нами!

ЛІЧБА. Щоб навчити дитину рахувати й виконувати найпростіші математичні вправи, зробіть рахункові палички з китайських паличок, зубочисток чи соломинок.

ФОРМИ. Зробіть з паперу різні геометричні фігури (трикутники, кола, квадрати) різної величини. Запропонуйте дитині складати з них різні об’єкти: будинки, машини тощо.

Активність сприяє розвитку сенсорних і математичних навичок (колір, форма, об’єм, рахунок, більше/менше; розташування на площині, орієнтація у просторі); дрібної моторики; мовлення; розвитку емоційного інтелекту.

День 15

Батьки й діти можуть спільно створювати відеопроєкти: розповідати різні історії за допомогою дитячих малюнків. Батьки/піклувальники допомагають дитині зі «сценарієм» і «зйомками».

ЮНІСЕФ рекомендує батькам це цікаве заняття під час перерви в навчанні у зв’язку з карантином. Щоб створити мінівідео, виконайте три прості кроки:
 Крок 1: Обговоріть тему, яку дитина зможе намалювати: якусь повсякденну діяльність чи казку.
 Крок 2: Намалюйте необхідні картинки з дитиною.
 Крок 3: Зніміть відео, що розкаже вашу історію.

Це заняття сприяє розвитку навичок взаємодії та співпраці для досягнення результату; творчості й креативності у створенні сюжету, зокрема послідовності викладання сюжету; мовлення (вербальне й невербальне) – брати на себе різні ролі, говорити різними голосами, інтонація, міміка, жести; математичних навичок (дотримання часових меж).

ПАМЯТАЙТЕ!