КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

Десять секретів виховання щасливих дітей

Згідно з дослідженнями, щасливі діти частіше домагаються успіху в дорослому житті в порівнянні з дітьми нещасними. Безсумнівно, усі батьки бажають щастя своїм дітям. І хоча кожний з нас трактує це поняття по-своєму, усі ми намагаємося, щоб наші діти відчували себе зігрітими любов’ю й росли людьми, здатними дарувати любов. Адже це допомагає їм гідно приймати новоявлені труднощі на життєвому шляху. Однак батьки можуть зробити ще щось, щоб діти виросли щасливими.

Як виховувати щасливих дітей

1. Будьте щасливими самі

Згідно з численними дослідженнями, існує чіткий взаємозв'язок між настроєм батьків і дітей. Малюки вміють багато що переймати в батьків, і їхній настрій також. Проявляючи увагу до власного емоційного благополуччя, ви гарантуєте, що дитина буде відчувати позитивні емоції. Дбайте про свої емоційні потреби, приділяючи час відпочинку, релаксації й підтримці стосунків з чоловіком (дружиною) за допомогою романтичних вечорів.

2. Культивуйте здоровий спосіб життя

Дітям, як і будь-якій людині, важливо насолоджуватися сном, фізичними вправами та здоровою їжею. Малюки ясельного віку фізично дуже активні, тому вам треба дати дитині достатньо часу і простору, щоб вона рухалася й залишалася активною. Звертайте увагу також і на потребу малюка в розпорядку дня. Хоча більшості дітей приносять задоволення незаплановані заняття, усе ж краще, коли в них є встановлений розпорядок дня, і діти знають, що буде далі.

Також звертайте пильну увагу на зв'язок між певними продуктами харчування й настроєм вашої дитини. У деяких дітей цукор (і цукровмісні продукти) не тільки підвищує енергійність, а і знижує настрій і навіть провокує агресивну поведінку.

3. Хваліть дитину

Не можна хвалити дітей за все, що вони роблять, хваліть дітей за те, що вони роблять правильно. Але й не примушуйте дитину відчувати, що їй треба досягти суттєвої мети, щоб заслужити ваше схвалення. Важливо, щоб метою виховання був розвиток у малюка мислення зростання. Треба вчити дитину розуміти, що успіх досягається за допомогою наполегливої праці та старанності. Щасливі діти, які мають мислення зростання, уміють досягати успіху та здатні насолоджуватися життям, не надто турбуючись про те, що про них думають інші люди.

4. Підтримуйте з дитиною тісний зв'язок

Дуже важливо, щоб дитина відчувала зв'язок з батьками та іншими членами сім'ї. Дитинство, яке проходить у тісному зв'язку з батьками, сприяє щастю в житті дитини. Малюк відчуває свій зв'язок з батьками, коли знає, що його люблять, розуміють, визнають і хочуть проводити з ним час. Коли ці потреби задовольняються, у дитини не виникають емоційні розлади, спонукання до ризикованої поведінки та гнітючі думки. Продемонструйте малюку свою беззастережну любов і переконайтесь у тому, що він відчуває її й перебуває у щасливому настрої. Ви зможете зміцнити емоційний зв'язок між вами й дитиною, якщо будете якомога частіше брати її на руки, проявляти емпатію у відповідь на її плач, читати та сміятись разом з нею.

5. Прищеплюйте правильне ставлення до успіху й невдачі

Якщо ви дійсно хочете, щоб у дитини була висока самооцінка, постарайтеся зменшити кількість компліментів і дати більше можливостей для засвоєння нових навичок. Саме вміння, майстерність, а не похвала, – це правильна основа для розвитку високої самооцінки вашого малюка. Розвивати самооцінку дитини у віці до чотирьох років дуже легко, оскільки, що б дитина не робила, вона оволодіває новими навичками. Батькам іноді важко дивитись, як дитина перевантажує себе роботою, але треба пам'ятати про те, що дуже мало вмінь даються з першої спроби. І не так важливо, зазнає дитина невдачі чи досягає успіху в будь-якому занятті, головне – вона засвоює вміння, учиться, практикується й набуває правильного ставлення до успіху й невдачі.

6. Дозвольте дитині відчувати себе затребуваною

Щастя дітей і вас як особистості багато в чому залежить від відчуття потрібності, затребуваності. Без цього почуття люди бояться, що їх можуть кинути й забути. У нас є вроджена потреба у приналежності й відчутті власної значущості. Дайте малюку відчути, що він є невід'ємною частиною сім'ї та відіграє в ній значущу роль з раннього віку. Покладайте на дитину відповідальність за виконання домашніх обов'язків і показуйте, як ви відчуваєте в ній потребу. Це дасть дитині відчуття причетності, відповідальності та щастя.

7. Розвивайте почуття вдячності

Згідно з дослідженнями, щастя тісно пов'язане з почуттям вдячності, яке призводить до емоційного благополуччя. Дослідження також показали, що люди, які ведуть щоденні та щотижневі щоденники вдячності, більш оптимістичні і швидше досягають своїх цілей. Хоча маленька дитина ще не може вести щоденник, батькам важливо щодня вчити її бути вдячною навіть просто за приємні моменти протягом дня. Щодня приділяйте час на висловлювання слів подяки та прищеплюйте цю звичку своєму малюку.

8. Виховуйте в дитини оптимістичне ставлення до життя

Важливо вчити своїх дітей бути оптимістами з раннього віку. Це вбереже вас, батьків, від численних стресів, коли дитина досягне підліткового віку й не стане вдаватись до похмурого, пригніченого настрою. Згідно зі статистикою, підлітки, які навчені шукати позитив у будь-якій проблемі, рідше впадають у депресію. Оптимізм пов'язаний зі щастям: чим більш оптимістична ваша дитина, тим вона щасливіша. Крім того, оптимісти більш успішні у школі, отримують більше задоволення від сімейного життя й рідше зіштовхуються із тривогами й депресіями.

9. Навчайте малюка бути працьовитим

Батькам важливо виховувати не досконалих, а працьовитих дітей. У батьків, які переоцінюють значення досягнень і досконалості, часто виростають діти, схильні до депресій. Стан тривоги, зловживання алкоголем або наркотиками також зазвичай пов'язані із прагненням до досконалості. Важливо хвалити малюка за старанність, старання, зусилля, а не за досягнутий результат. Так ваша дитина не буде боятись помилок і з більшим бажанням буде робити висновки й навчатись, отримувати нові враження й набувати нового досвіду.

10. Надавайте дитині час для ігор

Час, проведений дитиною у грі, можна порівняти з часом, проведеним дорослою людиною у глибоких роздумах. Граючи, діти вчаться та зростають. Немає правил того, скільки часу малюки повинні проводити у грі. Усе, що ви повинні зробити, це надати дитині можливість повноцінно грати й рости щасливою людиною.

 Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

Рекомендації батькам:

Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.

Учити жити – це значить передати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.

Виховання починається із дня народження.

Перше, із чого дитина починає пізнавати світ,— це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.

Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім’я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

Турбота батька і матері про здорову сім’ю.

Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище.

Сім’я – це первинний колектив українського суспільства.

Чи почуває дитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось.

Готових рецептів сімейного виховання немає.

Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

 Поради для мам

Любіть своє дитя, але не балуйте, не губіть його.

Виховуйте вдячність у дитини. Якщо немає зворотної любові на вашу самовідданість – вважайте, що діти тільки споживають вашу любов.

Будьте другом дітей, але не приятелем. Будьте поруч із дітьми. Будьте доброю.

Учіть дітей думати не про речі, а про справу.

Поради для тат

У дітей, які не знають, що їм робити в години дозвілля, уражається і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїм дітям вибирати корисне заняття. “Не судіть дитину за знаннями, судіть її за стараннями, моральними якостями, апелюйте не тільки до розуму, а насамперед до серця дитини. Учіть дитину людяності – тоді вона полюбить працю, навчіться бути старанною”.

“Не можна зводити духовний світ маленької людини до навчання. Якщо ми прагнутимемо до того, щоб усі сили душі дитини були поглинені уроками, її життя стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями”  (В.. Сухомлинський).

Піклуйтеся про те, щоб дитяче серце не озлоблювалося, не стало холодним, байдужим, жорстоким унаслідок виховання ременем, потиличником, стусанами.

Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я. Ремінь убиває в дитячому серці чутливість.

Уникайте ставити дитину в становище, коли та змушена оборонятися лінощами.

Говоріть із дитиною так, щоб не залишалося ніяких сумнівів у тому, що ви керуєтесь турботою, занепокоєнням, а не бажанням відмежуватися від неї чи скривдити, образити.

Будьте справедливі й чесні зі своїми дітьми.

Не забувайте поділитися зі своїми дітьми удачами і прикрощами на роботі – і вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

Навчіть сина чи дочку вважати, що іграшковий автомобіль із поламаним колесом, ведмедик із відірваною лапою страждають від болю так само, як поранене пташеня: це виховує чуйність і доброту.

Враховуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання. Не забувайте підвищувати свою педагогічну майстерність виховання.

Діти і телевізор

     Чарівність екрану

     Під час перегляду телевізора діти, залишаючись в звичній для них обстановці (на відміну від перегляду мультфільмів в кінотеатрі), мають можливість спостерігати за вигаданими або реальними подіями чужого життя, розвитком відносин, бійками і гонитвою...

     Візуальне зображення дозволяє відмовитися від реальності, забути про невиконані уроки або приміряти на себе образ героя.

     Але, як не дивно, в телевізорі дітей привертає не тільки картинка. На підставі ряду проведених експериментів шотландські учені зробили висновок, що діти молодшого шкільного віку (6-8 років) з великим ентузіазмом готові дивитися на екран без зображення.

     Відчуйте різницю

     Граючи і спілкуючись з однолітками, дитина активно пізнає світ: фантазує, вчиться підтримувати бесіду, рухається. «Взаємодія» з телевізором розвиває в малюку пасивність. Швидка зміна кадрів негативно впливає на дитячий мозок, велика кількість інформації стомлює дитину, а живе спілкування замінюється його сурогатом - нескінченною рекламою і вульгарними шоу.

     Якщо при кожній нагоді батьки залишають дитину «на телевізор», щоб спокійно зайнятися своїми справами, малюк може з часом «підсісти» на цю розвагу і впасти в серйозну залежність від блакитного екрану. Перегляд бойовиків і ужастиків може породжувати в дитині агресію, особливо якщо вона ще не здатна відрізняти вигадку від реальності.

     Вік і особливості сприйняття

     До піврічного віку діти звертають на працюючий телевізор не так багато уваги. Монотонні звуки заколисують їх; іноді вони реагують на знайому заставку.

     У віці від шести до вісімнадцяти місяців дитячу увагу притягають рухомі різнокольорові картинки, що мелькають на екрані. Більшість лікарів не рекомендують проглядати телевізор дітям до двох або навіть трьох років. Але якщо вже ви вирішили не захищати малюка від телебачення, пропонуйте йому тільки короткі мультики або спеціальні програми, призначені для дітвори цього віку.

     Дітям від півтора до трьох років важко висловити емоції, що переповнюють їх при перегляду мультфільмів. Потрібно давати їм необхідні пояснення, наприклад: «Це ведмедик, ми бачили такого в зоопарку, пам`ятаєш? Він любить мед і малину. Ти теж їв малину у бабусі на дачі. А це їжачок, його друг».

     У віці трьох-чотирьох років малюк починає усвідомлювати різницю між вигаданим і реальним світом. Він приміряє на себе різні ролі - казкового принца, попелюшки, злого вовка або людини-павука. Батькам важливо простежити за тим, щоб дитина не пішла в екранний світ «з головою». Потрібно допомогти малюкові перемкнути його уяву і творчу енергію на реальний світ: грати у футбол, збирати разом конструктор або шити наряди для ляльок.

Батькам на замітку:

- домовтеся з дитиною про «квоту» на перегляд телевізора. Важливо, щоб він дотримувався затвердженого розкладу;

- якщо ви вважаєте, що вибір дитиною тієї або іншої передачі не зовсім вдалий, поясніть свою позицію;

- дитяча - не місце для телевізора: таке доступне задоволення складе серйозну конкуренцію читанню і розвиваючим іграм;

- не використовуйте телевізор як «фон» - діти швидко переймають у батьків цю шкідливу звичку;

- поясніть малюкові, що таке реклама.

Мобільний телефон - корисно чи шкідливо?

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємось між собою. Завдяки технічному прогресу з'явилися нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними - нові цінності. І сьогодні ми не можемо не згадати про мобільні телефони: їхню користь і шкоду. Нині наявністю мобільних пристроїв складно кого-небудь здивувати. Наше життя заповнене мобільними телефонами, смартфонами, флеш - дисками, ноутбуками та ін. Ми звикли ставитися до мобільного телефону, як до цілком безпечної речі, тому й носимо його в кишені, сумочці чи на шиї. Виявляється, це дуже небезпечно. На вас чатують безліч небезпек.

Небезпека 1.

Опромінення. Стільниковий зв'язок викликає рак мозку.

Рекомендації зводяться до наступного: передусім потрібно вибрати телефон з меншою максимальною потужністю, прагнути обмежити кількість розмов і розмовляти безперервно не більше 2-3 хвилин, перекладаючи телефон від одного вуха до іншого. Крім того, треба враховувати, що дитячий організм більш сприйнятливий до дії ЕМІ, тому необхідно жорстко обмежувати спілкування дітей з мобільним телефоном. Так британці, наприклад, збираються ввести вікові обмеження, а також максимальну тривалість розмов і кількість можливих щоденних дзвінків для дітей.

Небезпека 2.

Унаслідок користування мобільними телефонами у людей виникає підвищена тривожність і схильність до психозів.

З чим це пов'язано?

Людське тіло виконує роль антени для телефонів. Активність мозку змінюється, коли ми підносимо телефон до вуха. Зустрічаючи таку атаку, мозок «завантажується», а потім «розвантажується», тобто сповільнюється процес мислення у будь - який час доби. Частіше всього вдень, коли ми так часто використовуємо чудо техніки, без якого вже ніяк не обійтися, і коли нам потрібна ясна голова для вирішення важливих задач. Та після телефонної розмови справа не краща. Тоді стає ще гірше. Акумулятор випускає низькочастотні імпульси, й електромагнітні поля підвищують свої дії.

Вихід із ситуації.

На жаль, він тільки один: не розмовляти по мобільному телефону довше 3-х хвилин, мінімальний інтервал між дзвінками - 15 хвилин.

Небезпека 3.

Блискавка.

Останні дослідження англійських медиків дали підстави ще для однієї небезпеки, пов'язаної з використанням мобільного телефону.

Під час грози мобільник стає смертельно небезпечним. Річ у тім, що більшості людей, в яких втрапляє блискавка, вдається вижити тому, що завдяки високому електричному опору шкіри розряд розповсюджується по всій поверхні тіла, не проникаючи углиб. Проте матеріали - провідники можуть посилити дію розряду блискавки, спрямувавши його в тіло людини. Подібним провідником є і мобільний телефон, особливо увімкнутий. За приклад медики наводять історію 15-річної дівчинки, що розмовляла по телефону в парку під час грози і під час блискавки розряд пройшов через вухо, до якого був прикладений телефон, викликавши ураження мозку.

Тому, опинившись під час грози в лісі, парку чи просто неба, хоча б відключіть свій мобільник. І в жодному разі не намагайтеся перекричати грім у свою слухавку.

Небезпека 4.

Акумулятор.

Про те, що мобільні телефони, хоч і дуже рідко, вибухають, також неодноразово повідомлялося в ЗМІ. До того ж, вибухає не сам телефон, а його власний... акумулятор.

Перший випадок стався в Україні. Мобільний телефон вибухнув у руках 11-річного хлопчика. З розповіді підлітка, зі слухавки спочатку пішов дим, потім був удар і вогняний спалах, після чого він знепритомнів. Отямившись, хлопчик побіг по допомогу до родичів. Андрія негайно доправили до лікарні. Вибухом хлопчику  понівечило праву долоню, відірвало два пальці. Кислотою з акумулятора обпалило ліву руку. Дві години лікарі зшивали тканину і знову формували долоню, але врятувати два пальці не вдалося. Жахливо уявити, що могло б статися, якби під час вибуху підліток розмовляв по телефону.

Як стверджують фахівці, вибухнути може, звичайно, не сам телефон, а його акумулятор - в тому випадку, якщо він слухавці не «рідний», не фірмовий, а придбаний дешево десь на ринку. Такий акумулятор справді може повестися зовсім непередбачувано і завдати власникові каліцтва.

Щоб уникнути таких випадків, акумулятор до телефону потрібно купувати тільки у фабричній упаковці і з гарантією. І здійснювати таку покупку тільки в спеціалізованих магазинах або салонах зв'язку.

Та навряд чи застереження медиків приведуть до то: що хтось відмовиться від цього зручного засобу спілкування. Адже для дітей це - оперативний зв'язок з батьками. Нині мобільний телефон дає можливість своєчасне повідомити батькам, що діти закінчили навчання, і взагалі про місцезнаходження протягом дня.

Проте використання мобільних телефонів на уроці може заважати здійснювати навчальний процес. До того під час виконання самостійних, контрольних робіт в учнів часто виникає ідея використати мобільний телефон як джерело списування. А ще більшість школярів користуються телефонами з відеокамерами, доступом до Інтернету. Діти хочуть бути оригінальними, щоб когось принизити чи самому похизуватися. Так пропагується жорстокість і розпуста. Поява подібних тенденцій в учнівському середовищі викликає занепокоєння і стурбованість. В зв'язку з цим міністр освіти видав наказ Міністерства освіти і науки України від 24.05.07 №420 «Про використані мобільних телефонів під час навчального процесу». Цим наказом забороняється користуватися з 1 вересня 2007 року мобільним телефоном у школі. Учні мають користуватися мобілками лише як засобом зв'язку і не під час уроків

ЗАХОДИ БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ З МОБІЛЬНИМИ ТЕЛЕФОНАМИ

1. Носити апарат у спеціальних чохлах, аби уникнути контакту з тілом

Не класти його до кишені, особливо нагрудної.

3. Неприпустимо носити телефон на шийному шнурочку, коли він звисає у ділянці сонячного сплетіння.

4. Не можна залишати заряджатися на легкозаймистих предметах (папір, килим) і не ставити телефон на зарядку уночі, адже більшість апаратів вибухає саме під час заряджання

             5. Не купувати батареї невідомих виробників.

ЯКЩО ДИТИНІ БЕЗ МОБІЛЬНИКА НЕ ОБІЙТИСЬ

Кожен з нас щодня піддається дії електромаг­нітного випромінення. Особливо чутливі до нього ді­ти. Одним із джерел такого випромінення є мобіль­ний телефон. Тому дітям до підліткового віку краще взагалі не користуватися мобілкою.

Якщо ж без те­лефону обійтись неможливо, то не вішайте апарат на шию дитині. Не треба та­кож носити його в кишені, адже в режимі очікування мобільник випромінює електромагнітні хвилі;

·            не дозволяйте дитині користуватися телефо­ном, як іграшкою;

·            телефонуйте дитині самі: випромінення під час прийому дзвінка менше, ніж при наборі номеру;

·            поясніть дитині, що коли вона сама набирає номер, нехай порахує до п’яти перед тим, як під­несе слухавку до вуха;

·            не купуйте дитині дорогі моделі: чим менше функцій у телефону, тим менше часу дитина вико­ристовуватиме трубку;

·            навчіть дитину відключати телефон, а са­мі вивчіть розклад занять, щоб не відволікати її від навчання.